Артроз колінного суглоба

Розвитку артрозу колінних суглобів можуть сприяти такі фактори:

• надмірні фізичні навантаження, що не відповідають віковим вимогам, що призводять до пошкодження суглобів;
• малорухливий спосіб життя;
• перенесені травми в ділянці колінних суглобів - вивихи коліна, переломи, розриви та надриви зв'язок, пошкодження тіла меніска, сильні падіння на коліно, забиті місця;
• підвищений індекс маси тіла, що стає причиною збільшеного навантаження на суглоби, розривів менісків;
• спадковість;
• артрит або інші хвороби суглобів (запалення може призвести до появи набряку або накопичення великої кількості синовіальної рідини в суглобах, провокуючи руйнування хрящових тканин);
• збої метаболізму, що призводять до виведення кальцію з організму;
• цукровий діабет будь-якого типу, збої у гормональному фоні та інші патології ендокринної системи;
• хронічні чи перенесені захворювання запального та інфекційного характеру;
• порушення кровотоку;
• червоний вовчак, ревматоїдні, подагричні та псоріатичні патології, хвороба Бехтерєва;
• плоскостопість, через яку зміщується центр тяжкості та збільшується навантаження на суглоб;
• нервові навантаження та стресові ситуації.

Чому виникає артроз колінного суглоба

Найчастіше люди самі стають винуватцями того, що розвивається подібне невиліковне захворювання. Найчастіше при появі больового синдрому в колінному суглобі люди ігнорують больові відчуття, віддаючи перевагу походу до лікаря застосування будь-яких препаратів, що просто маскують біль.

Через кілька років звернутися до фахівця все одно доведеться, оскільки за такого діагнозу самолікування не дасть результату. Проте тяжкість артрозу буде вже як мінімум середня. Тут уже не обійтися мазями, внутрішньосуглобовим введенням гіалуронової кислоти та профілактичною фізкультурою, як це можна було зробити на ранніх стадіях перебігу захворювання. Швидше за все, діяти потрібно буде радикально навіть із застосуванням хірургічного втручання.

Симптоми та діагностика артрозу колінних суглобів

Захворювання можна відрізнити за такими ознаками:

• Больовий синдром. Больові відчуття зазвичай виникають раптово, але найчастіше при фізичному навантаженні, причому навіть незначному. Біль може бути різного характеру. Спочатку це будуть слабкі простріли (на жаль, на них мало хто звертає увагу). Слабкі болі, що виникають лише періодично, можуть продовжуватися місяцями, а то й роками доти, поки хвороба не переросте на більш тяжку стадію.
• Помітна деформація коліна. Подібний симптом уражає пізніх стадій. А на початку розвитку артрозу коліно припухає і трохи набрякає.
• Поява щільних утворень області задньої стінки колінних суглобів. Нагромадження великої кількості суглобової рідини в порожнині кісти Бейкера чи самому суглобі.
• Різкий хрускіт суглобів, який супроводжується больовим синдромом.
• Зниження рухливості суглобів. Особливо яскраво це виявляється на останніх стадіях артрозу. У цьому випадку згинання та розгинання коліна викликає сильні болі, а на останніх стадіях рух стає практично неможливим.

ДОВІДКА! У хворого на артроз змінюється хода: вона характеризується підкошуванням ніг і накульгуванням.

Патогенез артрозу колінних суглобів

Фахівці виділяють артроз первинний та вторинний.

Первинний артроз колінних суглобів

Для первинного гонартрозу характерні такі процеси:

1. Суглобовий хрящ здатний постійно руйнуватися і швидко оновлюватися. За нормального стану ці два процеси повинні врівноважувати один одного. З плином віку руйнування хряща відбувається з тією ж швидкістю, а його відновлення сповільнюється. Важливу роль тут грає маса людини. Адже якщо маса одного становить 70 кг, то за 10 кроків на одній нозі він перенесе 700 кг, а той, хто важить 120 кг, перенесе цілих 1200 кг, що стане значним навантаженням на суглоби та хрящі, які зносяться через це швидше.
2. Важливо запам'ятати: суглоб харчується корисними елементами лише під час руху. Малорухливий спосіб життя призводить до уповільнення обмінних процесів, через що необхідні живильні елементи не доходять до місця призначення.
3. Імовірність розвитку гонартрозу підвищується у людей, чиї батьки страждали на це захворювання.

Вторинний артроз колінного суглоба

Розвивається з наступних причин:

• Численні травми. Людина у будь-якому віці вони стануть причиною зайвого навантаження на хрящ. При зламі будь-яких кісток, покритим хрящем, з'являються нерівності, так звані «сходинки». На цій ділянці тепер за будь-якого руху суглоб стиратиметься, приводячи до артрозу.
• Розвиток ревматоїдного артриту, хвороби Кеніга, поява гнійного запалення у ділянці суглоба.
• Порушення функціонування судин.

Класифікація та стадії розвитку артрозу колінних суглобів

Ортопеди ділять гонартроз на стадії, від яких залежить подальше лікування захворювання. Звичайно, курс лікування залежатиме ще й від інших факторів, наприклад, причин розвитку, локалізації та характеру артрозу.

ВАЖЛИВО! Якісне лікування може призначити лише лікар після повного вивчення картини хвороби. Самостійно призначена терапія може лише посилити ситуацію зі здоров'ям.

Основна класифікація ділить гонартроз на чотири стадії розвитку:

1. Початкова стадія. На цьому етапі хвороба лише зароджується. Зовнішні симптоми малопомітні або відсутні, форми суглоба в задовільному стані. З симптомів виділяють лише слабкий дискомфорт чи важкість у коліні після тривалих піших прогулянок, і навіть сильних фізичних навантажень. Проведення рентгенологічного дослідження малоінформативним: рентгенограма може показати лише незначне звуження суглобової щілини. На жаль, на цій стадії людина не звертається по медичну допомогу через незначність симптоматики.
2. Друга стадія характеризується відчутним больовим синдромом, особливо під час ходьбі і підйомах на сходи, і навіть у нічний час. Вираженість болю зменшується у стані спокою. Рух суглобів стає утрудненим. Під час ходьби чути хрускіт або скрип колін. На рентгенівському знімку стає помітним звуження суглобової щілини, а також остеофіти. Пацієнт починає шкутильгати.
3. Коли артроз перейшов у третю стадію, больовий синдром відчуватиметься постійно, навіть за відсутності руху. Процеси деформації та дегенерації переходять у необоротну стадію. Спотворення суглоба стає яскраво вираженим, відстань між суглобовими поверхнями помітно скорочено, численні остеофіти збільшені у розмірах. Больові відчуття тепер турбують пацієнта навіть у стані повного спокою. Людина стає залежною від сторонньої підтримки (ходунків, тростини) і вимагає допомоги з боку інших людей. Консервативне лікування на цьому етапі є менш ефективним.
4. Четверта стадія характеризується постійним виснажливим болем. Остеофітні розростання збільшуються в кількостях і розмірах, хрящ повністю руйнується, суглобова щілина ледь простежується або відсутня, кістки сильно деформовані. Навіть слабкі рухи стають тортурами для хворого. На цій стадії гонартрозу пацієнт визнається непрацездатним. За відсутності хірургічного втручання хвороба може призвести до інвалідності.

Ускладнення артрозу колінних суглобів

Запущений артроз може призвести до вивихів та підвивихів колінного суглоба. При вивиху епіфіз стегнової кістки виходить повністю за межі суглоба, через що рухи в суглобі стають неможливими, а вісь ноги істотного зсувається убік. Такий негативний варіант розвитку захворювання, на щастя, трапляється досить рідко.

Найчастіше зустрічаються підвивихи. Вони характеризуються частковим усуненням суглобів щодо одне одного і слабким відхиленням осі гомілки. При цьому підвивихи супроводжуються сильним болем та порушенням функціонування суглобів.

Занедбаність захворювання може призвести до повної втрати функціональності нижньої кінцівки.

УВАГА! Звичка щадити хвору ногу іноді стає причиною деформації міжхребцевих дисків та появи гриж.

Наслідки занедбаного гонартрозу

Запущена стадія гонартрозу практично завжди характеризується такими несприятливими симптомами:

• цілодобовими болями, від яких не рятує жодне знеболювальне;
• втрата опоростійкості кінцівки (на хвору ногу неможливо стати або хоча б спертися);
• знерухомлення суглобового блоку;
• яскраво виражене викривлення кісток навколо коліна;
• сильна набряклість навколо ураженої ділянки.

Методи лікування артрозу колінного суглоба

Від рівня розвитку захворювання залежить і призначене лікування. Є кілька варіантів терапії.

Гормони

Ці препарати призначають при вираженому загостренні, що супроводжується синовітом та сильним больовим синдромом. Зазвичай гормони вводяться як ін'єкцій. Наступні препарати використовуються найчастіше:

• Флостерон;
• Дипросфан;
• Гідрокортизон.

Курс лікування гормонами зазвичай нетривалий, ін'єкції виконуються лише у період сильного загострення. Гормони вводять із середньою періодичністю раз на 10 днів.

Хондропротектори

Хондропротектори призначаються на стадії розвитку захворювання. Ця терапія на даний момент вважається найефективнішою і найбезпечнішою: протипоказань практично немає, а побічні ефекти виявляються в рідкісних випадках.

Препарати спрямовані на відновлення хряща, покращення обмінних процесів, харчування хрящової тканини та її захист від подальшої руйнації. Але на останніх стадіях артрозу безсилими є і хондропротектори.

Випускається ця група медикаментів як ін'єкцій, мазей, гелів, таблеток.

Судинорозширюючі препарати

Ці засоби необхідні для усунення спазму дрібних судин, посилення кровообігу та надходження поживних елементів у ділянку ураженого суглоба. Призначається прийом судинорозширювальних спільно з хондропротекторами.

Якщо при гонартрозі не накопичується суглобова рідина (немає синовіту), рекомендують застосовувати мазі, що розігрівають.

Гіалуронова кислота

По-іншому цей засіб називають протезом внутрішньосуглобової рідини, оскільки склад кислоти близький за складом із внутрішньосуглобовою рідиною. При введенні кислоти в суглоб вона утворює плівку, що перешкоджає сильному тертю хрящів під час руху, впливає на позаклітинний матрикс, покращуючи обмінні процеси в суглобі, а також запускає вироблення в суглобі власної гіалуронової кислоти - тобто. повертає функціонування суглоба до нормального, зупиняючи патологічні процеси, що руйнують хрящ. .

Лікування кислотою призначається лише при усуненні загострення – синовіту.

Лікувальна фізкультура

Курс лікувальної фізкультури принесе позитивні результати лише за умови, що він призначався лікарем після повного вивчення історії хвороби, проте вправи проводяться під наглядом спеціаліста.

Самолікування часто призводить до погіршення ситуації із суглобом. ЛФК призначається у таких цілях:

• уповільнення розвитку тугорухливості;
• профілактика подальшого руйнування тканини хряща;
• усунення спазму м'язів, що призводить до больового синдрому.

Фізіотерапія

Як додаткова терапія може призначатися різні процедури: електрофорез, акупунктура, лазерна терапія, УВЧ, а також діадинамічні струми. Хороший результат дасть місцевий масаж.

Фізіотерапія спрямована на зниження гостроти болю, усунення запалення, нормалізацію обмінних процесів усередині ураженого суглоба та відновлення його нормальної функції.

ВАЖЛИВО! Хворому важливо стежити за своїм харчуванням та уникати сильних фізичних навантажень.

Прогноз. Профілактика

При запущеній стадії захворювання прогнози невтішні. Тому рекомендується у разі виникнення навіть незначних симптомів артрозу звертатися до лікаря за консультацією.

Людям, які входять до групи ризику (літні люди, спортсмени, а також люди з зайвою вагою), необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря та дотримуватися наступних правил:

1. Правильно харчуватися та стежити за вагою. При необхідності дотримуватися дієти для зниження ваги.
2. Під час занять спортом зменшити навантаження на суглоби, постійно контролювати його.
3. Своєчасно лікувати інфекційні хвороби, не допускаючи їх переходу до хронічної стадії.
4. Повноцінно відпочивати, наскільки можна уникати стресових ситуацій.
5. Підвищувати захисні функції організму (періодично приймати вітаміни, загартовуватися).
6. Не допускати переохолодження організму, особливо нижніх кінцівок.